Львів’яни літнього віку вшанували пам’ять рівноапостольного князя Володимира Великого хрестителя Київської Русі

Небагато імен на скрижалях історії можуть порівнятися з ім’ям святого рівноапостольного Володимира, хрестителя Київської Русі, котрий на віки вперед визначив духовну долю нашої Церкви і нашого православного народу.

Вчора, 27 липня, для городян поважного віку в центрі дозвілля відділення соціально-побутової реабілітації Львівського міського територіального центру, що знаходиться за адресою вул. Кирилівська, 3а відбулась пізнавальна зустріч з циклу « Мить історії ». В ході проведення заходу присутні довідались, що наслідком прийняття християнства князем Володимиром і розповсюдження його на Київській Русі явилося храмобудівництво. Князь Володимир розпорядився споруджувати християнські храми і ставити їх по тих місцях, де раніше стояли кумири. У тому ж 988 році в Києві був побудований храм на честь святителя Василія Великого, на пагорбі, де стояв ідол Перуна; наступного року запрошені з Візантії майстри архітектори заклали храм на честь Пресвятої Богородиці на тому місці, де прийняли мученицьку кончину варяги Феодор і Іоан (храм був завершений в 996 році і отримав назву Десятинного).

В часі спілкування літні люди дізнались, що літописи повідомляють, що князь Володимир особливо піклувався про духовну освіту народу: “І повелів попам по містах і селах приводити людей до хрещення і дітей учити грамоті, вченню книжному…”. В храмах, богослужіння здійснювалося за православним чинопослідуванням на зрозумілій народу рідній слов’янській мові, по тих книгах, які ще за століття до того були перекладені з грецької на слов’янську святими рівноапостольними братами Кирилом і Мефодієм, первоучителями слов’янськими. Завдяки цьому храми Божі ставали всенародними училищами віри, а віра Христова мирно і порівняно швидко розповсюдилася по всій Русі. Святе Хрещення прийняли після Києва жителі Новгорода і Смоленська, Полоцька і Турова, Пскова, Луцька, Володимира-Волинського, Чернігова, Курська, Ростова Великого і інших міст.

Труди великого князя Володимира і перших Київських митрополитів Михаїла і Леонтія, вірних його сподвижників дали чудові плоди. Минуло кілька років, і до кінця Х століття на Київській Русі вже були свої єпископи, священики і диякони, значно зросла кількість освічених людей різного віку і походження. Київська Русь залучалася до більш передової християнської культури і цивілізації, увійшла в сім’ю християнських народів Європи. Після прийняття хрещення святий великий князь Володимир внутрішньо перемінився, він став новою людиною, став прикладом лагідної і жалісливої любові до ближніх. Виконання заповідей Христових, виконання приписів Святої Церкви, дотримання її строгих уставів – все це стало мірилом життя і поведінки великого князя.

Слова Євангелія “блаженні милостиві” глибоко проникли в душу святого князя Володимира. Він щедро роздавав милостиню своїм підданим. В дні церковних свят, які князь проводив в радості і любові, у нього були готові три трапези: перша – для духовенства, друга – для убогих, третя – для себе, бояр і воїнів.

Піклуючись про бідних, князь Володимир незабаром здобув всенародну любов і отримав в народі ласкаве прізвисько “Володимир-Красне Сонечко” (це прізвисько і століття опісля зберігалося за ним в народних піснях і билинах).

При святому рівноапостольному великому князі Володимирі Київська Русь досягла розквіту і її вплив розповсюдився далеко за її межі.

Присутні вшанували пам’ять князя Київського Володимира Великого – творця середньовічної європейської держави Руси-України.

Маємо надію, що в час війни, розбрату та політичної нестабільності історична постать князя Володимира, як і тисячу років тому, стане не тільки символом примирення християн в Україні, а й об’єднавчим началом для всіх нас, громадян України, великої і вільної Держави.

Захід організовано відділенням соціально-побутової реабілітації Львівського міського територіального центру.

 

Поділитись: